Інформаційні технології навчання як елемент інноваційного підходу до навчально-виховного процесу.

Проблема, над якою працюють педагоги, методисти, науковці – як навчити дітей. Наша мета – зробити з них хороших спеціалістів своєї справи, розвинути в них вроджені здібності, нахили, створити резонанс їхніх мрій, і при цьому всьому виховати в них людину. То ж як навити дітей? Ми навчаєм, і завжди навчали. І з них стали сучасні педагоги, науковці, міністри. Мерседес 1905 року випуску був досягненням людства. Проте на початку ХХІ – це примітив. Чому? Тому що інженери не зупинилися, а шукали нових і новітніх технологій, хотіли кращого, досконалішого. Так і в освіті. Ми можемо добре навчати наших дітей. Але ми можемо їх навчити краще. Бажання кращого – локомотив освіти, причина її удосконалення, пошуку нових технологій, методів і форм навчання школярів. Саме це постійно оновлює школу, модернізує процес навчання, відкриває двері для новизни в освітній діяльності. Саме бажання кращого.

Інновація – це нововведення в певній галузі з метою покращення властивостей продукту діяльності. Інновації в освіті – це запровадження нових підходів до навчально-виховного процесу, нових технологій навчання і виховання дітей. Іншими словами це удосконалення засобів досягнення тієї ж мети.

До плеяди інноваційних педагогічних технологій відносять інформаційні технології навчання. Інформаційні або ж комп'ютерні технології - це узагальнена назва технологій, що відповідають за збирання, зберігання, передачу, обробку, захист та відтворення інформації з використанням комп'ютерів. Хтось сказав, що комп'ютерні технології - це передній край науки XXI століття. І не тільки науки. Суспільство, у якому нам судилось жити і працювати насичене сучасною обчислювальною технікою, яка потребує спеціалістів з її використання. Як писати і рахувати, кожен сучасний випускник має вміти користуватися комп'ютером, інакше його майбутнє не вийде за межі муляра-штукатура.

Існує думка, що комп'ютери негативно впливають на психіку і здоров'я дітей, забирають в них багато вільного часу, стримують фізичний розвиток. Це правда. Але звернемось до прикладу тих же автомобілів. Щороку у світі в дорожньо-транспортних пригодах гине 1,2 млн людей, проте з року в рік продаж автомобілів у світі зростає. Проблема не в автомобілі, а в шофері. Щоб не було аварій на дорогах, створені правила дорожнього руху, які треба виконувати. Саме в цьому полягає завдання сучасної школи: навчити правил використання досягнень техніки. Не школа винайшла комп'ютер, і в школі відбувається цей негативний вплив. Нажаль в плані комп'ютерної грамотності  вона трохи відстає від самопізнання дітьми цієї сфери. Завдання педагога – задовольнити апетит віртуального життя в дитині корисним, здоровим, розвиваючим. Дитина хоче гри  - граючи, навчи. Хоче спілкуватися – стань надійним порадником у виборі друзів. Хоче бачити – покажи гарне, чисте, приємне. Вона хоче зробити сама – підкажи, в чому є потреба. Запам'ятаймо: кожна втрачена суспільством у віртуальному просторі дитина – результат пасивності педагога. І в битві за наших дітей сучасній освіті так багато треба ще зробити для побудови стратегії дій, розробки і удосконаленя прийомів використання інформаційних технологій з урахуванням власних потреб і інтересів учня та їх поєднання з потребами і завданнями освіти і взагалі держави.

Отже, інформаційні технології в освіті – це її реакція на виклик віртуальної реальності, а також можливість краще організувати навчально-виховний процес у школі, досягти кращих освітніх результатів.

Хочу поділитись, в чому ж, на мою думку, полягає це покращення, або ж які існують напрямки використання інформаційних технологій в сучасні школі.

Кажуть, Конфуцій сказав, що краще побачити, ніж почути. Який чудовий дар – очі. Навіть сам Дарвін дивувався цим органом, який не піддається еволюції. І хоч від Конфуція до нас пройшло 2,5 тис. років, нам так само краще один раз побачити, ніж сто почути.  Принцип наочності настільки важливий в навчанні, що його важко переоцінити. Для того в кожному класі завжди висіла і тепер висить дошка. ІКТ (інформаційно-комунікативні технології) дають змогу продемонструвати схеми, ілюстрації, карти, графіки, фотографії, моделі, відео, анімації. Словом не заміниш. Вчитель може використовувати готові відео-анімаційні уроки, або ж сам створювати моделі, наприклад, атома, руху течій, циклонів, руху і взаємодії тіл. Те, що не можна намалювати на дошці, що на пальцях не покажеш, можна зробити на комп'ютері і продемонструвати зацікавленим оченятам.

Використання різноманітних комп'ютерних програм для тестування допомагає об'єктивно, швидко і різнорівнево оцінити рівень засвоєння знань учнями. Звичайно не варто зробити їх нездатними до вербального спілкування. Комп'ютерне тестування має вливатися в ряд різноманітних форм оцінювання якості знань.

Навчити вчитися – один із лозунгів в освіті. Завдання сучасного вчителя – відкрити дітям двері до безмежної комори знань. Він має запалити їхні серця бажанням пізнання, здобуття навиків, пошуку нової і корисної інформації. Інформаційні ресурси давно вийшли за межі бібліотеки.  Щоб не заблукати в інформаційному просторі Інтернету педагогу потрібно навчити школярів орієнтуватися в ньому, вказати на вірні орієнтири, допомогти розрізняти корисне і шкідливе. Працюючи над проектом діти вчаться самостійно шукати, відбирати, сортувати, аналізувати інформацію, оформляти її для презентування і доступного сприйняття. Представлення інформації у вигляді комп'ютерної презентації спрощує її засвоєння однокласниками, зацікавлює їх до матеріалу, а сам процес дає відчуття певної самостійності, впевненості у своїх можливостях і розуміння того, що знання, здобуті самостійно (в деякій мірі) набагато смачніші, ніж завчасно приготовлені і подані учителем.

Говорячи про пошукову і проектну діяльність ми говорили про діяльність. Чомусь склалось так, що придбати комп'ютерний клас і програмне забезпечення дешевше, ніж обладнання для лабораторних і практичних робіт. З допомогою прикладних комп'ютерних програм учні можуть проводити досліди, вимірювання майже як у реальних умовах.

Я вже говорив про природне прагнення дитини до комунікації (спілкування).  Щоб вона не спілкувалася невідь-з-ким і не невідь-про-що, вчителі можуть налагоджувати контакти між однокласниками для спільного виконання домашнього завдання, спільної роботи над проектом в позаурочний час.

Особисто я в своїй практиці помічаю, що навчання, яке спонукує дитину до дій і забезпечує її можливостями діяти, де вони бачать почуте і те, що не розкажеш, віддячує результативністю, вбиває в них пасивність, відроджує зацікавленість, а це головне. Тому і працюю далі в цьому напрямі. З цією метою розробив наочний посібник "Розв'язування географічних задач", систему комп'ютерних презентацій по розв'язуванні географічних задач з розділів "Земля у космічному просторі" і "Земля на плані карті", які учні можуть використовувати як самостійно, так і разом з учителем. Він представляє собою детальне текстове, голосове і анімаційне пояснення алгоритмів розв'язування основних типів географічних задач з даних розділів, містить приклади задач для самостійного розв'язування.

Щоб не опинитися в числі відстаючих учителів-консерваторів, щоб встигнути іти вногу з вимогами сьогодення, щоб не погасити в дитині природний вогник пізнання, ми постійно повинні шукати все нових і нових шляхів до розкриття прихованих можливостей нашого вихованця, способів їх реалізації, виростити освічену, інтелектуально багату націю, творців добробуту власної держави. Все нове з часом старіє, одноманітність обридає, змінюються умови життя і вимоги до нього. Пошук інновацій – безкінечний процес освітньої галузі, шлях до досконалості, результативності, благополуччя.