Підвищення рівня інформаційної компетентності учасників педагогічного процесу як вимога часу і науково-методична проблема (Всеукраїнська науково-практична конференція "Інноваційні стратегії неперервної освіти педагогів в системі післядипломної освіти". 14 - 15 травня 2014 року). 

 

Інформаційна компетентність – це вміння добувати, опрацьовувати та використовувати інформацію з різних джерел. До ознак наявності інформаційної компетенції відносять:

1.     Використання різних джерел інформації.

2.     Вміння класифікувати документи.

3.     Вміння користуватися новими інформаційними технологіями.

4.     Вміння переробляти інформацію для отримання певного продукту.

5.     Аналіз та критичне ставлення до інформації.

6.     Самостійне опрацювання інформації.

7.     Розуміння та усвідомлення інформації.

8.     Залучення власного досвіду.

Володіння комп’ютером, вміння користуватися Інтернетом, мультимедійними засобами представлення інформації – це не просто великий плюс учасникові навчально-виховного процесу, це не на крок вперед, це вногу з часом. Хто не встигає, той відстає.

В американських школах учні, починаючи з молодших класів, для опрацювання матеріалу, виконання окремих завдань обійтися без комп'ютера і Інтернету не можуть. Домашнє завдання вони беруть із сайту школи, де учитель завчасно його розміщує. Крім того, якщо учень успішно справляється з навчанням, він може вибирати сам собі програму для навчання і самостійно через Інтернет проходити цей курс, і таким чином два роки навчання пройти за рік, а кожен випускник може навчатися в Інтерент-академіях, здобуваючи вищу освіту. Учні при виконанні завдань дома спілкуються з учителями через комунікаційні служби Інтернету.

Рівняння на Захід. Такою армійською командою можна охарактеризувати сучасні тенденції у вітчизняній освіті. Україна, яка інтегрується у європейський простір, просто змушена інтегруватися і в основних принципах здобуття освіти.

З десяти років педагогічного стажу 7 років займаюся втіленням інформаційних технологій у навчальний процес. Першим кроком у цьому напрямку була презентація до уроку хімії у 8 класі по темі "Водень". Це було виконання моєї мрії – перестати показувати явища і процеси на пальцях, показати наочно невидиме, недоступне і таким чином надати теорії реального навчального змісту. Комп'ютерна презентація – це кропітка але варта того праця, це нова можливість надана учителям для досягнення педагогічної мети, дати дитині не просто запам'ятати, а зрозуміти, не просто уявити, а й побачити. І цю можливість важливо використати.

Якщо, за словами Баранського М. М., "карта – друга мова географії", то мультимедійна наочність – перша. Це ми можемо сказати лише сьогодні, коли ми всі дружньо зрозуміли на чолі з ЮНЕСКО, що ККД вербальних методів викладу матеріалу становить 15%, а вербальних плюс візуальних – 65%. Порівняйте!

Стараюсь показати учням відео фрагменти різних географічних процесів і явищ. Подібні фрагменти повністю змінюють уяву учнів про сказане, про географічну реальність. Тому намагаюсь знайти час і можливості на демонстрацію цих фрагментів, шукаю і систематизую цю інформацію. Інколи застосовую комп'ютер для побудови діаграм, графіків, картосхем. Учні повинні вміти створювати і аналізувати ці продукти і їхнє завдання сьогодні полягає не у вмінні ручного малювання, а правильній побудові критеріїв, розбитті шкали, аналізі явища чи процесу. Такий спосіб спростовує, пришвидшує роботу і готує дитину до сучасних форм і методів обробки статистичних матеріалів. Як не прикро, можливо, було для де-кого, але людство залишило перо і чорнильницю. І при всій нашій ностальгії за ручкою і олівцем майбутнє у цій сфері за тим, що ми сьогодні називаєм комп'ютер.

Хоч так звані обов'язкові тематичні оцінювання прийшли і пішли, але залишили слід у вигляді тестової форми підсумкового заняття з теми. На допомогу прийшли спеціальні комп'ютерні програми тестування, побудовані на по схемі тестування ЗНО. Вже кілька років користуюся ними як для підсумкового, так і поточного оцінювання. Крім того даю учням завдання самим скласти  тести. Багато про них не скажу: скористайтеся ними – вони самі все скажуть.

Одна з важливих форм роботи – пошук. В старших класах зважаючи на можливості учнів і на те, що їм скоро потрібна буде приблизно 90 % інформації, якої вони в школі не отримали, даю дітям завдання пошукового характеру, щоб навчити їх шукати. Це своєрідне створення міні-проекту по визначеному плану і однозначній меті, це реалізація проблемного навчання. Шляхи пошуку різні, проте рекомендую сайти, конкретні джерела масової інформації, де вони можуть знайти цю інформацію. Результатом проекту може бути повідомлення, стін-газета, презентація чи картосхема.

Існує ще одна невипробувана мною форма роботи з учнями з використанням ІКТ. Це робота на літо в мережі. Це звичайно можливо лише при умові наявності підключення якісного Інтернету в учителя і учня. Вчитель розміщує завдання на блозі, в Googl Docs чи пересилає їх по електронній пошті, і отримує результативідповідним чином. Ця робота ефективна для підготовки дитини до олімпіади.

Звичайно, готуючись до таких форм роботи зі школярами не можна самому обійтися без комп'ютера і глобальної мережі. Готуючись до уроків постійно використовую комп'ютер і Інтернет в пошуках найновіших даних, для створення презентацій, нарізки відео фрагментів, але не забуваю ручки і олівця.

І все це для єдиної мети – розвиток інформаційної компетентності учасників освітньо-виховного процесу. Узагальнюючи можна виділити 5 способів формування інформаційної компетентності:

1.           Пошук необхідної інформації.

Важливо зрозуміти, що комп’ютер – це не тетріс, не кінотеатр, це інформаційний комбайн, за допомогою якого на сучасному етапі розвитку суспільства зручно, швидко і доступно можна знайти інформацію, опрацювати, представити, обмінятися нею.

2.           Опрацювання знайденої інформації.

Навчити фільтрувати, аналізувати, синтезувати інформацію, будувати свою інформаційну споруду з інформаційного матеріалу – завдання сучасного вчителя.

3.           Оформлення опрацьованої  інформації.

Тут треба бути «художником». Інформація сприймається не та, якої багато і яка корисна, а яка гарно подана. Красиво оформлені страви породжують апетит.

4.           Представлення оформленої  інформації.

Тут слід навчити і навчитися використовувати технічні засобі представлення інформації для великої маси людей. Це і мультимедійний проектор, і локальна мережа комп’ютерного класу.  Крім того, доповідач повинен вміти володіти вербальними методами. Не слід думати, що технічні засоби здатні повністю замінити усний виступ. Вони один одного доповнюють, створюючи успішний інформаційний дует. ККД тільки зорового сприйняття – 25 %. Пригадайте, скільки він становив для вербальних і візуальних форм подачі інформації разом взятих?

5.           Обмін інформацією.

Мертве море тому мертве, що з нього не витікає вода. Така доля всіх, хто накопичує інформацію, а не віддає її іншим. Обмін інформацією освіжує знання, породжує нові ідеї, розвиває творчість.

Ми можемо по-різному відноситися до інформаційно-комунікативних технологій у навчанні, але пам'ятаймо – це вимога часу і перед сучасним педагогом стоїть завдання державного рівня – ставши інформаційно компетентним, з допомогою інформацій     но-комунікативних технологій розвивати інформаційну компетентність наших вихованців – майбутніх споживачів основного ресурсу економіки – інформації. Можливо їм володіти світом.

 

Література

1.     Захарова І.Г. Інформаційні технології в освіті: Учеб. посібник для студ. вищ. пед. навчань, закладів. - М.: Видавничий центр «Академія», 2003.

2.     Нові педагогічні та інформаційні технології в системі освіти. / Под ред. Полат Є.С. - М., 1999.

3.     Костиря К. Використання комп’ютерів з метою особистісно

орієнтованого навчання на уроках географії // Рідна школа.  – 2004. - №10. – С.28-31.

4.     Корнєєв В. Комп’ютер і географія // Освіта. – 2003. - №12. – С.10-11.

5.     Ротаєнко П. Комп’ютер у навчанні географії // Краєзнавство.

Географія. Туризм (Шкільний світ). – 2003. - №12. – С.7-9

 

Можливості людини безмежні, якщо їй не важливо, хто отримає нагороду 

“There is no limit to the amount of good you can do if you don't care who gets the credit.”